22 вересня ц.р. відзначається 70-та річниця партизанського руху періоду Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. У 2002 році, за ініціативи ветеранів війни, окремим Указом Президента України 22 вересня було встановлено, як День партизанської слави – 22 вересня 1941 р. було підписано перший наказ відносно партизанського загону під керівництвом С.А.Ковпака.

Історія свідчить, що на українській землі велися бої, які мали вирішальне значення для перемоги над фашизмом, адже на Східному фронті зазнали поразки 507 із 607 дивізій, що склало 3/4 живої сили і техніки гітлерівської коаліції.

Неоціненний внесок у Перемогу зробили підпільники і партизани, які знищили 465 тисяч ворожих солдатів і офіцерів, розгромили 411 ворожих гарнізонів та поліцайських станів, 56 військових штабів, пустили під укіс 5019 військових ешелонів, підірвали 1566 танків і бронемашин, 13,5 тисяч автомобілів, вивели з ладу 820 гармат і мінометів, збили або знищили на землі 211 літаків, потопили 105 пароплавів, барж та катерів, підірвали 607 залізничних та 1589 шосейних мостів, близько 2,6 тисяч об’єктів промислово-виробничого призначення.

Якщо на початку війни опір населення носив „стихійний” характер, то із посиленням каральних дій окупантів, чисельність лав підпільників збільшувалася. В період окупації 1941-1944 рр., українську землю вкрили 280 концтаборів, 180 таборів для військовополонених. Близько 2 мільйонів українців потрапили до рабства. Загалом війна і терор окупантів забрали у вічність 8-10 мільйонів мешканців України, її матеріальні збитки становили 40 % від втрат СРСР.

Партизанський опір фашизму на українській території в першу чергу став свідченням волелюбності та багатовікового досвіду українського народу давати відсіч окупантам.

Організація партизанського руху була пов’язана з величезними труднощами та людськими жертвами. В той же час, за історичними даними, в період окупації України не загинуло жодне партизанське формування під керівництвом “професійних партизанів”, які були підготовлені спецшколами Українського військового округу.

З метою організації керованого опору вже у перші 2 тижні війни, 5 липня 1941 р., Центральний Комітет Комуністичної Партії України прийняв постанову про створення партизанських загонів та організацій антифашистського підпілля. Роботу по організації мережі підпільників було покладено на 4-е Управління Народного комісаріату внутрішніх справ.

За різними оцінками, активний опір окупантам чинили майже 2,2 мільйона жителів України, серед яких збройну боротьбу до повного визволення Батьківщини вели 620 тисяч партизан і підпільників, сформовані у 46 великих партизанських з’єднання, 2 тисячі партизанських загонів та близько 3800 підпільних патріотичних організацій і груп. Найбільш результативні рейди здійснили формування відомих партизанських командирів С.А.Ковпака, О.М.Сабурова, С.В.Гришина та О.Ф.Федорова.