1. За інформацією Малайзійської Королівської комісії з розслідування питань, пов’язаних з нелегальними іммігрантами, станом на 2013 рік Державний департамент США продовжує розглядати Малайзію як транзитну країну третьої категорії ризику, територія якої використовується для торгівлі людьми. До третьої категорії належать країни, де ситуація, пов’язана з торгівлею людьми, є найскладнішою (стосовно таких країн можуть бути застосовані економічні санкції). Малайзію включили до зазначеної групи країн у 2009 році (у 2008 році Малайзія належала до другої категорії відповідних країн).
Як правило, жертвами торгівлі людьми в Малайзії є жінки – громадянки Індонезії, КНР, Філіппін, Шрі-Ланки, Індії, Камбоджі, В’єтнаму та окремих африканських країн, які потерпають від комерційної сексуальної експлуатації та насильства.
У більшості випадків організаторами відповідних каналів торгівлі людьми та нелегальної імміграції є малайзійські громадяни, а також філіппінці, індонезійці, сінгапурці та ін. “співвітчизники” жертв зазначених злочинів.
У разі неможливості переміщення до інших країн, певна кількість жертв торгівлі людьми залишаються у Малайзії в якості “працівниць” кафе, барів, масажних салонів, модельних студій тощо. У цьому зв’язку значну актуальність в цій країні впродовж останніх років набувала проблема проституції (офіційно у цій країні відповідна діяльність є протизаконною).
Зазначена ситуація відображає певний брак зусиль малайзійських компетентних органів щодо об’єктивної ідентифікації жертв злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, та належного статистичного обліку таких злочинів. За результатами аналізу діяльності малайзійських служб за даним напрямом, у 2012 році Малайзійська рада протидії торгівлі людьми та незаконному переміщенню трудових мігрантів (МАРО – утворена у 2008 році) ухвалила рішення відряджати представників МВС та Імміграційного департаменту на роботу до державних профільних цивільних структур з метою ефективнішої реалізації положень Закону Малайзії щодо протидії торгівлі людьми (нагляд за імплементацією цього Закону, який набув чинності 28.02.2008, здійснює MAPO).
2. 21 липня ц.р. у малайзійському штаті Теренгану відбулись перші, після проведення загальнонаціональних парламентських виборів у Малайзії, додаткові вибори до місцевого парламент. Згідно з остаточними результатами, які були оприлюднені 24 липня, кандидат від правлячої коаліції «Барисан» - 37-річний Зайнал Абдул Рахман (член королівської сім’ї) впевнено переміг із різницею в 2592 голоси кандидата від Пан-малайзійської ісламської партії (PAS) Азлана Юсуфа.
Зазначені вибори були надзвичайно важливі як для Правлячої коаліції, так і для опозиції, оскільки в результаті останніх національних виборів місця в Парламенті Теренгану поділились майже порівну – 17 місць контролює «Барисан», а 15 – опозиційний альянс «Пакатан Ракіят». У випадку перемоги опозиції на зазначених довиборах місця поділились би порівну, що значно б обмежило вплив правлячої коаліції в штаті Теренгану.
На думку політичних аналітиків, результати довиборів в штаті Теренгану свідчать про суттєву підтримку правлячої коаліції серед жителів сільських районів центральної частини Малайського півострова, переважна кількість яких є малайцями. Представники китайської та індійської меншин мешкають головним чином в містах та становлять більшість у центральному штаті Селангор,а також у штаті Пенанг, де опозиція має більшість.
3. Протягом тижня, певна увага аналітичних кіл країни перебування була приділена аналізу перспектив розвитку підводних флотів країн Малаккської протоки – Малайзії, Сінгапуру та Індонезії. На їх думку, найбільш боєготовним є підводний флот Республіки Сінгапур, який має на озброєнні 8 підводних човнів шведського виробництва, два з яких, придбано протягом останніх 3-х років. На другому місці перебуває Малайзія, яка нещодавно придбала у Франції два човна з ракетними протикорабельним комплексами. На третьому місці, з перспективою виходу на передові позиції, перебуває Індонезія з її доволі масштабним планом придбання до 2024 року до 18 сучасних підводних човнів південнокорейського виробництва.
Зважаючи на стратегічне значення Малаккської протоки, яка з’єднує Індійський океан з Південно-Китайським морем та Тихим океаном і є найкоротшим морським шляхом доставки нафти із зони Перської затоки найбільшим її споживачам в регіоні - КНР (80 відсотків імпорту нафти), Японії (90 відсотків імпорту нафти) та Південній Кореї, три країни, які територіально контролюють протоку - Малайзія, Індонезія та Сінгапур, за оцінками аналітиків та політичних оглядачів протягом останнього часу вживають активних заходів з посилення свого підводного флоту.