У літопис гітлерівського терору на окупованих територіях увійшли як символи масового винищення мирних людей білоруська Хатинь зі 149 вбитими карателями жителями, чеське Лідіце з 320 жертвами, французька Орадур, де есесівці знищили 642 особи. Але найбільша одномоментна каральна акція гітлерівців проти мирного населення відбулася 1 - 2 березня 1943 року в селі Корюківка на Чернігівщині. Близько семи тисяч жителів було розстріляно або спалено живцем у цьому поліському селі!
У роки Великої Вітчизняної війни Чернігівщина заплатила величезну людську ціну. З вересня 1941-го до вересня 1943 року окупанти знищили 127 тисяч людей. Близько 42 тисяч жителів вивезли на роботи в Німеччину, було спалено 61 населений пункт.
З перших місяців окупації почалися репресії гітлерівців і в селі Корюківка, розташованому за 100 км на північ від Чернігова. У січні 1942-го окупанти розстріляли всіх євреїв (близько 300 осіб), у лютому — 131 родича партизанів та 12 циган.
Вранці 1 березня 1943 року, після партизанського рейду, за наказом генерала Хойзенберга каральний загін німців оточив село й заходився винищувати мирне населення. Під приводом перевірки документів людей зганяли в приміщення ресторану, земвідділу, театру, клубу, поліклініки, двох шкіл та на церковне подвір’я. Партіями по 50—100 осіб жертв розстрілювали, незважаючи на стать і вік. 2 березня забиті трупами будинки (тільки в ресторані понад 500 тіл) почали підпалювати, але вбивства тривали.
«Моя маленька дочка лежала в мене на грудях, коли в нас почали стріляти в ресторані. Заганяли тут як худобу на бойню... Фашист поцілив мені в око... і я більше нічого не пам’ятаю. Трьох моїх діточок було вбито. Навіть поховати їх не довелося... спалили їх кляті кати», — згадував Євген Римар.
Карателі прочісували село, хапали людей і живцем кидали в палаючі хати. Віра Сильченко, яка сховалася в копиці сіна, бачила, як нелюди кинули у вогонь її матір, сестру й невістку. Одночасно великі групи людей косили з кулеметів на подвір’ї церкви та на колгоспному дворі. До кінця дня 2 березня Корюківка майже повністю згоріла.
Вцілілі корюківці сховалися або втекли в ліс, частина з них через кілька днів повернулася, здебільшого люди похилого віку. Але 9 березня карателі знову з’явилися. Старих вигнали з хат, завели в сарай, облили гасом і спалили. Людей заштовхали на заводі в піч для обпалювання цегли й підпалили...
Як показало розслідування та експертизи обласної комісії з розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці, за два дні окупанти по-звірячому знищили щонайменше 6700 людей (5612 тіл залишилися невпізнаними). З 1300 будівель уціліло десять.
Трагедія Корюківки стала лише епізодом реалізації масштабної антилюдської програми гітлерівського рейху — плану «Ост». Уперше повністю опублікований лише 2009 року, він був програмою масових етнічних чисток населення Східної Європи та СРСР, складовою частиною глобального гітлерівського плану «звільнення життєвого простору» для німців та інших «німецьких народів» за рахунок територій «нижчих рас», насамперед — слов’ян.
У березні 2013 року було відзначено 70 років Корюківської трагедії, з метою вшанування пам’яті безвинно закатованих співвітчизників Президент України В.Янукович підписав Указу «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії» № 925/211. Яким передбачається:
- спорудження у місті Корюківка Меморіального комплексу пам'яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами;
- проведення за участю Національної академії наук України у місті Чернігові Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої партизанському руху в Україні у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років;
- здійснення дослідницької роботи з вивчення трагічних подій періоду фашистської окупації України у 1941 – 1944 роках.